КС указав, коли особа має бути звільнена з-під варти

04.12.17 21:41
Автор: Legalans.com
Конституційний Суд ухвалив перше в цьому році рішення. І його можна назвати певною мірою сенсаційним: прокуратура не зможе більше розраховувати на автоматичне продовження тримання обвинувачених під вартою після передання справи до суду. Водночас суддям нагадали, що вони не повинні перебирати на себе функції сторони обвинувачення.

Стопами ЄСПЛ
Майже рік з вул. Жилянської не надходило жодних звісток про оприлюднення рішення єдиного органу конституційної юрисдикції. Не було інформації й про те, що 23 листопада КС нарешті спромігся
сформувати правову позицію щодо третього речення ч.3 ст.315 Кримінального процесуального кодексу.
І річ не в тім, що Суд утаємничив свою діяльність. Поза увагою залишився той факт, що новий закон «Про Конституційний Суд України» вже не вимагає зачитування тексту рішення. Тепер оприлюднення всіх актів Суду відбуватиметься на офіційному веб-сайті КС. І лише в окремих випадках, які визначатиме сам Суд, їх оголошуватимуть у залі засідань із запрошенням преси. А шкода…
Якщо торік жодне із 7 рішень КС не обійшлося без окремої думки (а то й кількох), то цього разу судді були як ніколи згуртовані. Як стало відомо за рішення від 23.11.2017 №1-рп/2017 проголосували всі 14. На думку експертів, це засвідчило той факт, що Суд здатен консолідуватися та знайти консенсус, коли ухвалюються акти, що просувають європейські стандарти в українське правове поле.
З-поміж актів КС, ухвалених останніми роками, рішення №1-рп/2017 вирізняється й доволі якісним та розлогим обґрунтуванням мотивів. Загалом воно переважно базується на правових позиціях Європейського суду з прав людини щодо права на свободу та особисту недоторканність. Проте містяться в ньому й визначальні правові позиції самого КС.

Контроль і ще раз контроль
Нагадаємо, що третє речення ч.3 ст.315 КПК установлює: за відсутності клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим. Як зауважується в поданні уповноваженого ВР з прав людини, після набуття чинності новим КПК суди неоднозначно використовували це положення. Зокрема, переважала думка, що воно допускає автоматичне продовження для обвинуваченого дію запобіжних заходів, що були обрані на досудовому слідстві.
Це, з одного боку, полегшувало життя стороні обвинувачення, яка не переймалася необхідністю доводити наявність підстав для подальшого обмеження свободи особи. З другого — суд міг не поспішати з призначенням підготовчого засідання, навіть якщо спливали строки, вказані в ухвалі слідчого судді про заходи забезпечення кримінального провадження. А якщо сторона захисту подавала відповідне клопотання, суди банально повторювали ті самі підстави, що були вказані в такій ухвалі, і відмовлялися змінити запобіжний захід.
Однак, як констатовано в рішенні КС, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження вимагає обов’язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність. А ЄСПЛ неодноразово наголошував, що квазіавтоматичне продовження періоду тримання під вартою суперечить гарантіям, установленим у §3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.66 рішення від 9.01.2003 у справі «Shishkov v. Bulgaria», п.40 рішення від 10.06.2008 у справі «Tase v. Romania»).
У коментарі суддя КС Станіслав Шевчук зауважив: «Суд визначив дві важливі правові позиції. По-перше, нагадаю, що ухвала слідчого судді, постановлена на стадії досудового розслідування, має обмежений строк «придатності» — 2 місяці. Але, коли справа передається до суду, людина продовжує залишатися під вартою. Натомість ті ризики, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала застосування певних запобіжних заходів, вочевидь зникають. Тож суд має переглянути обґрунтованість їх застосування».
«КС виявив таке саме розуміння права на свободу, як і ЄСПЛ. Адже це — фундаментальне право, гарантія
від авторитаризму та гноблення. І КС підтвердив, що після закінчення слідства особа має бути звільнена з-під варти, якщо обвинувачення не доведе підстав для подальшого тримання за ґратами», — пояснив С.Шевчук.

Не робити прокурора із суду
Крім того, КПК розмежовує поняття «підозрюваний», «обвинувачений (підсудний)». І після надходження до суду обвинувального акта процесуальний статус особи змінюється. Це, як констатував КС, унеможливлює автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею стосовно такої особи як підозрюваного.
З огляду на це, а також ураховуючи прецеденти ЄСПЛ, Суд визнав неконституційним 3-є речення ч.3 ст.315 КПК. Воно суперечить вимогам чч.1, 2 ст.29 Конституції.
«У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов’язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді,
постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу», — наголошується в рішенні КС. А в разі відсутності такого рішення особа має бути негайно звільнена з-під варти чи домашнього арешту.
Більше того, суд не може продовжувати тримання під вартою за власною ініціативою без клопотання прокурора. Адже порушуватимуться принципи незалежності, безсторонності суду та рівності сторін, закріплені в ст.129 Конституції. Інакше, як наголосив КС, «суд ставатиме на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за ст.177 КПК, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження».

«І чужому научайтесь…»
Можна сказати, що якихось новел у практику КС не ввів. Він лише узагальнив ті стандарти, яких мають дотримуватися вітчизняні суди з огляду на європейське розуміння права особи на свободу. І, напевне, саме такий спосіб перенесення прецедентів Євросуду на вітчизняний ґрунт є більш дієвим, ніж законодавча абстракція на кшталт застосування «джерел права».
ЄСПЛ ще в рішенні від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» констатував неприйнятність практики, коли суди обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом усього періоду ув’язнення. Наявність у КПК спірного положення жодним чином не заважала врахуванню прецедентів Євросуду: клопотання адвокатів про зміну запобіжного заходу під час судового розгляду, очевидно, були. Натомість судам не вистачало або мужності, або бажання стати на захист прав особи, а не інтересів слідства.
Тепер правові позиції КС, викладені в мотивувальній частині, змусять суди переглянути формальний підхід до підстав обмеження свободи громадян. Та й виконання рішень КС є обов’язковим не тільки для судів, а й для органів прокуратури. Але те, як швидко і перші, і другі перебудують свою психологію, залежатиме й від наполегливості адвокатів, від безсторонності нового Верховного Суду.

КОМЕНТАР
Як це рішення позначиться на судовій практиці визначення засобів забезпечення кримінального провадження?

Олег ТАТАРОВ,
професор, д.ю.н., старший партнер ПК «Татаров, Фаринник, Головко», адвокат:
— Це рішення Конституційного Суду стало своєрідною крапкою в дискусіях щодо застосування положень ст.315 Кримінального процесуального кодексу.
У судовій практиці обрання, зміни та подовження строків запобіжних заходів під час проведення підготовчого засідання із цим практично не виникає проблем. Суди в переважній більшості випадків не застосовують положення щодо автоматичного подовження дії запобіжних заходів з огляду на невідповідність цих норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини, а також положенням ст.177 КПК.
Безперечно, рішення КС — важливе та прогнозоване, однак, на мій погляд, є дещо запізнілим і на практику застосування заходів забезпечення кримінального провадження суттєво не вплине.
Чимало питань застосування норм законодавства вимагають відповідного реагування законодавчого та інших органів державної влади, у тому числі КС, але, на жаль, це займає доволі тривалий проміжок часу. Не завжди державні інституції здатні оперативно реагувати на проблеми правозастосування, які з часом стають Неактуальними.

Анжеліка СИЦЬКО,
адвокат, партнер ЮФ Golaw:
— Навряд чи це рішення вплине на кількість осіб, звільнених з-під варти під час підготовчого судового засідання. Проте таке рішення однозначно припиняє частину спорів стосовно застосування процедури обрання та зміни запобіжних заходів на стадії судового розгляду.
Конституційний Суд, на мій погляд, дав відповідь на дуже важливе питання: формальний підхід до міри запобіжного заходу на стадії судового розгляду є неприпустимим. Це питання є окремим предметом дослідження, а його ініціювання — виключною компетенцією прокурора.
Прокурор уже не зможе в усній формі відзвітувати перед судом, що строки тримання під вартою спливають, їх слід подовжити, а суд, незважаючи на категоричні заперечення захисту про незаконність таких вимог, — з незрозумілих підстав їх подовжити.
Дуже сподобалося, що КС акцентував увагу на
відмінності процесуальних статусів і прав підозрюваного та обвинуваченого. Адже таке питання є предметом досить частих дискусій між захистом та обвинуваченням. Загалом рішення дуже актуальне, а його текст можна сміливо назвати інструментом у скарбничку захисту.

Людмила ЛЕБІДЬ,
адвокат практики кримінального права та процесу ЮК Jurimex:
— Із серпня цього року набрав чинності закон «Про Конституційний Суд України». І вже перше рішення КС додає оптимізму та надії на розбудову України як правової держави. Крім того, єдиний орган конституційної юрисдикції виявив таке саме розуміння права на свободу, як і Європейський суд з прав людини. Тепер для запобіжного заходу, який був визначений особі на стадії досудового розслідування, не може автоматично подовжуватися після передачі матеріалів кримінального провадження до суду.
Отже, суди вже не зможуть формально підходити до цього питання. Переконана, що почастішають випадки зміни запобіжного заходу на більш м’який. Адже ті обставини, докази та ризики, які сторона обвинувачення наводить для обрання запобіжного
заходу на досудовому слідстві, після направлення матеріалів кримінального провадження до суду здебільшого втрачають свою актуальність і доцільність.
При цьому у справах, які вже перебувають на стадії судового розгляду, буде правильним і навіть необхідним звернення з клопотанням про зміну обраного запобіжного заходу для підзахисних. На обґрунтування такого клопотання буде посилання на це рішення КС як таке, що має зворотну силу та збільшує обсяг прав обвинувачених, щодо яких дію запобіжного заходу було автоматично подовжено. Тож до роботи, панове адвокати!

Елеонора САЛОВА,
адвокат з кримінальних справ, Spenser & Kauffmann:
- Прийняття цього рішення фактично створює стадію продовження, зміни або скасування запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
На момент початку останнього докази знаходяться у сторони обвинувачення, але залишається відкритим питання втечі особи з метою уникнення кримінальної відповідальності та впливу на свідків, оскільки останні повинні бути повторно допитані в судовому
засіданні.
При цьому, сторона обвинувачення зазвичай не доводить реальність можливості підозрюваних/обвинувачених впливати на свідків, переховуватись, знищувати документи або вчиняти інше правопорушення. Випадки відмови у клопотаннях про продовження дії запобіжного заходу залежать
від застосування, наприклад, таких рішень Європейського суду за прав людини як у справах «Москаленко проти України» та «Мироненко і Мартенко проти України».
За такою практикою, ймовірно, суди будуть частіше відмовляти у продовженні дії запобіжних заходів. У разі застосування національними судами автоматичного продовження строків тримання під вартою після прийняття рішення КС, сторона захисту зможе звертатися зі скаргами в порядку ст.206 Кримінального процесуального кодексу з метою негайного звільнення обвинуваченого з під варти.

Автор: Роман Чимний
Джерело: ЗіБ
Читайте также
Авторизация на сайте

Напомнить пароль
Запомнить
Регистрация
Календарь событий
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: