Дифамаційні спори: остання судова практика

07.10.17 23:27
Автор: Legalans.com
Матеріал аналітичного електронного видання "ЮРИСТ&ЗАКОН" № 37 від 05.10.2017

У сучасному інформаційному суспільстві щоденно кожен з нас стикається з величезним потоком новин. Аж ніяк не секрет, що чимала кількість інформації насправді не відповідає дійсності, навіть більше - буває неприємною та образливою. Відтак останнім часом все більш поширеними стали так звані дифамаційні спори за позовами як фізичних, так і юридичних осіб про захист честі, гідності та ділової репутації. Однак наскільки ефективними є такі звернення та чи можуть позивачі розраховувати на те, що їхні порушені права будуть належним чином захищені? Розглянемо останню судову практику щодо дифамаційних спорів.

Тягар доказування

Із Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ще у 2014 році було виключено ч. 3 ст. 277, яка визначала презумпцію добропорядності: обов'язок відповідача довести, що поширена ним інформація є достовірною. Однак це не означає, що можна поширювати недостовірну інформацію і доводити зворотного не доведеться.

Відповідну правову позицію висловив ВССУ у своїй ухвалі від 06 липня 2016 року у справі № 758/8751/15-ц. Так, суд указав, що відповідач не довів достовірність поширеної інформації, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що інформація є недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його честі та гідності.

При цьому ВССУ зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин ч. 3 ст. 277 ЦК Українибуло виключено, разом з тим принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 КПК України, передбачає невинуватість особи до тих пір, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому законодавством України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Керуючись вищевикладеними нормами, ВССУ визнав недостовірною інформацію, поширену в програмі "ТСН. Тиждень" в ефірі телеканалу "1+1" головою Одеської ОДА у відповіді на запитання ведучої програми: "Ви заявили, що не дозволите ОСОБА_6 контрабанду в Одесі. Ви маєте докази? Маєте факти про те, що ОСОБА_6 на Одещині займається контрабандою? Ви готові це довести в суді?", що міститься у фрагментах його інтерв'ю: "... я имею очень много доказательств", "А он уже мне присылал и угрозы и он прекрасно знает, когда он работал в Грузии, это был единственный случай, когда какое-нибудь правительство заставило заплатить его налоги".

Розглядаючи справу № 380/1571/15-ц за позовом до газети "Тетіїв сьогодні", ВССУ визначив, що відповідач, яким поширено недостовірну інформацію у статті, не довів, що позивач задіяв до охорони рейдерів деяких жителів Тетієва, які раніше були помічені в охороні підприємств позивача, а тому така інформація є недостовірною.

ВГСУ розглядав справу № 910/7977/16 за позовом ПАТ "Турбоатом" до ДФІ України. Позивач просив визнати недостовірною інформацію, яку на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України поширила керівник ДФІ України, а саме: "ПАТ "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства". Позовні вимоги мотивовано тим, що поширена інформація дискредитує та завдає шкоди товариству як розробнику і виробнику унікального турбінного обладнання, включеному до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України.


Наталія Матвійчук
У своїй ухвалі від 18 січня 2017 року ВГСУ дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що ПАТ "Турбоатом" перешкоджає проведенню комплексної перевірки підприємства, а тому висвітлена відповідачем інформація не відповідає дійсності. При цьому ВГСУ зазначає, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

У справі № 6-24445ск15 суди визнали такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію, поширену в ефірі програми "ТСН" та в сюжеті, розміщеному на інформаційному ресурсі tsn.ua, про те, що позивач відрізав пальці бізнес-конкурентам, є членом злочинного угрупування тощо. Розглядаючи цю справу, ВССУ зазначив: "... інформація, поширена відповідачами відносно позивача, є недостовірною, оскільки її було подано суспільству як перелік конкретних фактів, що відбулися, які негативно характеризують позивача в очах суспільства, і відповідач не надав доказів про те, що така інформація відповідає дійсності, як передбачено ст. ст. 10, 60 ЦПК України".

У своїй ухвалі від 19 травня 2016 року у справі № 658/4025/14-ц ВССУ дійшов аналогічного висновку: "Оскільки відповідачі не довели, що поширена ними інформація (твердження) відповідає дійсності, є оціночними судженнями, що є їхнім процесуальним обов'язком (ст. ст. 10; 60 ЦПК України), суд обґрунтовано задовольнив позов. Такі висновки суду відповідають прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Таким чином, як показує
судова практика, виключення з ЦК України презумпції добропорядності щодо спростування недостовірної інформації не звільнило поширювачів такої інформації від обов'язку доказування. Позиція судів ґрунтується на загальних принципах щодо доказування та змагальності сторін, а саме: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто не лише позивач повинен доводити свої вимоги, а й відповідач зобов'язаний надати належні докази на підтвердження своїх заперечень.


Далі за посиланням: Источник: Юрлига
Читайте также
Авторизация на сайте

Напомнить пароль
Запомнить
Регистрация
Календарь событий
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: